Песня: З Днем Народження Віка Їй вже шістнадцять, І зранку вона чьотко пахне, Вона надіється, шо він її нарешті... Не відштовхне, Кохання врешті-решт спалахне, Вона вже так давно по ньому сохне, Бо він не лох, нє! Їй до пизди падарки, Вона давно вже не дитина, не збирає марки, Смалить цигарки, І знає, шо таке життя, На неї в мужиків стоїть, вона вже не дитя, Його звати Вітя, Їй вже шістнадцять, йому тридцять шість, Вона вночі не спить, а вдень не їсть, Він вчитель фізкультури, Вона в десятом класі, Не п’є, не куре, на хуя вона йому здалася? Дура! Дура! Кричать її падружкі! Сьогодні поздравляють і тягають всі за вушка, На лиці - посмішка, Та не хватає мужика, В такi хвилини її спасає лиш рука І разні там предмети, Любов, гдє ти? Де всякі там стіхі-куплєти, Кангхвєти, квіти і білєти у кіно? І остальне лайно, Де воно, а, де воно, де? Де воно? Коли до неї прийде?
Приспів: Та тільки лондонський дощ, До болю до крику, Паздравляю тєбя І на каждой откритке Я з любов’ю пишу З днем народження, Віка! (весь куплет - 2)
Але вже час серйозно за справу братися Від дєвствєнності не втікти І не сховатися... І ось готові Віті пиріжки, Віка готова розсувати ніжки, Вона іде і уявляє: він Бетмен, а вона - баба-кішка, Хоча, який там Бетмен, кажан у Віті смокче, А Вітя його пиздить і хуярить, ногами топче... І ось вона через поріг спортзала переступає, "А-здрасті!" - а шо казать далі - не знає, "Ну, понімаєте, ви мені дуже нравитесь, І ось вам пиріжки, надіюся, ви ними не вдавитесь, Короче, я хочу з вами потєряти цноту, Хоч ви і можете втратити роботу, Але ж я супєр-дєвка - просто клад", А Вітя вже жене її пінками під зад.... Заплакана і п’яна - оце так дєнь раждєнія, І Віка мститься - на Вітю пише заявлєніє... І Вітя вже за гратами, та то не Вікіна вина, Ну а фізрук попав - от жалко пацана!
)